Блог викладача української мови та літератури: Група ОТН

Група ОТН - 9 Українська література (урок 2)

Урок № 31

Тема: М. Коцюбинський. Життя і творчість

Людина — найцікавіше для нас явище тому, що вона змінюється, ховає в собі всякі несподіванки, не задовольняєтьжодною формою щастя

М. Коцюбинський

Михайло Коцюбинський
(1864 — 1913)

Усі, хто мав щастя зустрічатися з Михайлом Коцюбинським, в один голос відзначали його щире, добре серце, яке випромінювало любов до людей.

Літературознавець Михайло Мочульський зауважував, що славетний письменник ніби й був створений для того, щоб його любили. У стосунках з людьми завжди був милим, привітним, делікатним. Зовнішнім виглядом, манерою триматися «являв собою тип європейця в повному значенні цього слова...

дата	подія
17 вересня 1864 р. в м. Вінниці	народився у сім'ї дрібного службовця.
.	Початкову освіту Михайло здобув удома.
З 1875 р	навчався спочатку в останньому класі Барської початкової школи
	згодом упродовж п'яти років — у Шаргородському духовному училищі
(1882— 1892)	Упродовж десяти років Коцюбинський займається репетиторством у сім'ях чиновників у Вінниці та в навколишніх селах, зокрема в с. Лопатинці Ямпільського повіту. З місцевими селянами поводився як рівний з рівними, завжди розмовляв з ними українською мовою. У цей час він підтримував зв'язки з членами підпільних народницьких організацій, які діяли в Кам'янці-Подільському та Немирові. Надаючи художньому слову великого суспільного значення, Коцюбинський у середині 80-х років пише оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма», «Дядько та тітка», позначені оголеною тенденційністю та публіцистичною прямолінійністю.
у 1890 р	у львівському журналі «Дзвінок» побачив світ його вірш «Наша хатка».
	А через рік з'являються дитячі оповідання «Харитя», «Ялинка», що засвідчили народження нового письменника.
З 1892 р	Коцюбинський працює у філоксерній партії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками у молдавських селах. Тут він входить до нелегального політичнокультурного товариства «Братство тарасівців», очоленого Віталієм Боровиком. У своїй програмі «тарасівці» обвинувачували царизм за політику асиміляції народів, нищення націй, висували ідею українського національного відродження. Члени товариства закликали порушувати питання «права вкраїнської нації» «скрізь, де тільки можливо», зокрема й у літературі. До «Братства тарасівців» входили такі відомі українські письменники і громадські діячі, як Борис Грінченко, Володимир Самійленко. Ідеї «Братства» відбилися в казці Михайла Коцюбинського «Хо». Праця письменника у Молдові, а потім і в Криму збагатила його свіжими враженнями, що позначилося на розширенні тематики його творчості. Він пише оповідання з життя молдаван («Для загального добра», «Пекоптьор», «Відьма») та кримських татар («В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами»).
з 1898 р	Відпрацювавши рік в житомирській газеті «Волинь», Коцюбинський з 1898 р. оселився у Чернігові, влаштувавшись у земській управі,
з 1900 до 1911 р.	працював у статистичному бюро губернського земства. Починається новий період у творчій і громадській діяльності письменника. Разом з Миколою Чернявським він розсилає звернення до українських письменників із закликами опрацьовувати не тільки селянські, а й філософські, історичні теми, шукати нові художні прийоми зображення життя в усіх його складностях і суперечностях. Щопонеділка вечорами в будинку Коцюбинських збиралися чернігівські інтелігенти — письменники Борис Грінченко з дружиною Марією Загірньою, Микола Чернявський, Михайло Могилянський, Володимир Самійленко, Микола Вороний, Григорій Коваленко, художник Михайло Жук, вчителі, лікарі. Тут жваво обговорювалися пекучі громадські питання, аналізувалися твори
в 1903 р	Коцюбинський як член Чернігівської губернської ученої архівної комісії побував у Полтаві на святі відкриття в 1903 р. пам'ятника Іванові Котляревському. Там зустрівся з Панасом Мирним, Михайлом Старицьким, Лесею Українкою, Василем Стефаником, Оленою Пчілкою. Його твори друкуються в журналах, з 1899 р. у Львові починає виходити їх зібрання (закінчене сьомим томом у 1913 р.). Кращі новели перекладаються російською, польською, німецькою, італійською, іспанською, норвезькою, угорською мовами.
1905 р.	Багато вражень дала письменникові подорож 1905 р. до країн Центральної та Західної Європи — Австро-Угорщини, Німеччини, Італії, Швейцарії. Повернувшись додому, він бере активну участь у громадських акціях, обурюється крутійською політикою царизму. Обраний головою чернігівської «Просвіти», Коцюбинський використовує легальні форми для пропаганди ідей боротьби проти реакції, організовує шевченківський вечір, виступає з рефератом про Івана Франка. Його оповідання, новели, повість «Гаіа тог£апа», написані у 1906 — 1912 рр., відбивають події наростання революційних виступів народу та їх поразки
в 1909 — 1912 рр.)	Останні роки життя Коцюбинського позначені приятелюванням з Максимом Горьким. Він познайомився з ним в Італії, куди тричі приїжджав на лікування. Жив на віллі російського письменника на острові Капрі, мав з ним майже щоденні зустрічі, розмови на літературно-мистецькі теми. Польський поет Леопольд Стафф з щирою теплотою згадував українського письменника, з яким познайомився на Капрі. Коцюбинський із захопленням говорив про Італію, яка дала людству Данте і Петрарку, Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. Його особливо цікавила тоді творчість скандинавських письменників Генріка Ібсена, Арне Евенсена Гарборга, Кнута Гам-суна, Йонаса Лі.
влітку 1910 р. з Італії	Повертаючись влітку 1910 р. з Італії, Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню, зупинився в ньому на два тижні, вивчаючи побут, звичаї, мову, фольклор гуцулів. Цей край видався йому якимось казковим куточком, де все — від мальовничої природи до первозданного побуту мешканців гір — захоплювало у чарівний полон. Задумавши написати твір про карпатських горян, Коцюбинський уважно студіює п'ять томів фольклорно-етнографічного дослідження Володимира Шухевича «Гуцульщина», зібрані Володимиром Гнатюком «Народні оповідання про опришків», перечитує твори Юрія Федьковича.
Влітку 1911 р	він вдруге відвідує Гуцульщину, піднімається в гори до пастухів, вивчає життя селян. Ці спостереження і враження було покладено в основу повісті «Тіні забутих предків»
Влітку 1912 р.	Коцюбинський з сином Юрком знову відвідує Гуцульщину, маючи намір зібрати матеріал для другого твору з життя горян, та хвороба порушила плани.
жовтень 1912 — січень 1913 р.)	Повернувся з Карпат зовсім немічним. Кілька місяців письменник лікується в університетській клініці проф. Василя Образцова в Києві, та медицина була безсилою.
25 квітня 1913 р.	Не стало письменника 25 квітня 1913 р. Поховано його в Чернігові на Болдиній горі, в гаю Троїцького монастиря, улюбленому місці відпочинку за життя. «Як тут гарно,— говорив Коцюбинський своєму приятелеві художникові Михайлові Жуку.— Якби помер, то кращого місця і не треба для вічного спочинку». Це його бажання було виконане.

2. Огляд творчості. Жанр новели у творчості М. Коцюбинського

Невипадково М. Коцюбинського називають «великим Сонцепоклонником». Уся творчість письменника наснажена сонячним оптимізмом, вірою у високе призначення людини. Як талановитий новатор, він звертався до різних жанрів літератури.

Жанри	Стиль	Назви твору
Дитячі оповідання		«Харитя» , «Ялинка» , «Маленький грішник»
Казки		«Хо»
Оповідання для дорослих новели		«П′ятититомник»,»Для загального добра», «Дорогою ціною»,»Сміх», “Persona grata” ,»Вдорозі», “Sntermezzo” , «Сон»
Етюди		«На камені», « Лялечка», «Цвіт яблуні», «Невідомий»
Повісті		“Fata morgana”, «Тіні забутих предків»
Нариси		«Хвала життю, «В путах шайтана»
Цикл мініатюр		«На острові»
Поезія в прозі		« Пам'ять душі»

1. 3. Дайте відповідь на питання (Так чи Ні)

М.Коцюбинський народився в селі Лопатинці.
Життя і творчість М.Коцюбинського пов’язані з Поділлям, Волинню, Слобожанщиною.
Перше оповідання «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» не було надруковано.
Коцюбинський закінчив Кам’янець – Подільський університет.
У 1890р. під час поїздки до Львова знайомиться з Нечуєм-Левицьким.
Коцюбинський працював у археологічній комісії.
М.Коцюбинський очолив товариство «Просвіта» у Чернігові.
Коцюбинський організовує «суботи» для чернігівської інтелігенції та молоді.
Найвищі здобутки художньої майстерності М.Коцюбинського пов’язані з романтизмом.
На одній з літературних «субот» М.Коцюбинський зустрівся з Панасом Мирним, М.Старицьким, Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, В.Стефаником.
У тому ж році, що й Коцюбинський померла Леся Українка.