Тема: М. Куліш. Сатирична комедія "Мина мазайло". Особливості сюжету
«Мина Мазайло» аналіз твору
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Мина Мазайло»: драма.
Жанр «Мина Мазайло»: сатирична комедія.
Тема «Мина Мазайло»:
- показ денаціоналізованого міщанина, який вважає зміну
свого прізвища вирішенням усіх проблем;
- згубне
захоплення як націоналізмом, так і шовінізмом;
- “українізація” 1920-х років.
- «Тема моєї п’єси – міщанство і українізація». М. Куліш
Ідея «Мина Мазайло»:
- розвінчання національного нігілізму, духовної
обмеженості на матеріалі “українізації”;
- сатиричне викриття бездуховності обивателів, що
зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.
Дійові особи «Мина Мазайло»: Мина Мазайло — харківський
службовець; Лина (Килина) Мазайло — його дружина; Рина (Мокрина) Мазайло — їхня
дочка; Мокій — їхній син; Уля — подруга Рини; тьотя Мотя з Курська — сестра
Лини; Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва; Баронова-Козино — вчителька
«правильних проізношеній» російської мови; Тертика, Губа — комсомольці, друзі
Мокія.
Особливості сюжету «Мина Мазайло»
Композиційно-стильові особливості: в основу твору
покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець
«Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити
прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок, на
престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово
переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми.
Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту, що у творі розгортається
у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні
лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас та ін. Дія
відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова
в період найбільшого поширення українізації. Засобами гротеску і разючої сатири
автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного
шовінізму. Особливості п’єси «Мина Мазайло»:
- драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться
комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних
і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк
назвав п’єсу «філологічним водевілем»);
- немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас
половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не
патріот: українська мова цікавить його більше з наукового погляду);
- у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність
насильницької радянської українізації;
- фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо
в той час більшовики підтримували перевертнів.
Проблематика «Мина Мазайло»:
- батьків і дітей;
- уміння відстояти власну думку;
- комплексу меншовартості.
- функціонування
рідної мови, повага до інших мов;
- русифікація та українізація;
- національна гідність та самосвідомість, патріотизм;
почуття меншовартості українців
Примітки: В особі головного героя Мини Мазайла драматург
показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки змінити
українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну
мову, звичаї, традиції.
З історії комедії
За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно
поводився зі словом, не терпів використання «не тих» слів, а українську мову
знав дуже добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих
мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу
«Мина Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у
красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її
подальший розвиток. «Мина Мазайло» — одна з найкращих п’ єс, яку хтось із
дослідників назвав «філологічним водевілем», бо в ній багато уваги приділено слову.
Протягом року комедію «Мина Мазайло» було видруковано. Спочатку в одному з
найбільш самобутніх і «європейських» українських видань кінця 20-х рр. XX ст. — гумористично-сатиричному альманасі «Літературний
ярмарок» (шосте число за 1929 р.), навколо якого, як відомо, об’ єдналися
колишні члени ВАПЛІТЕ, серед яких були М. Хвильовий, О. Досвітній, М. Куліш, Ю.
Яновський, Г. Косинка, В. Сосюра, Г. Епік, І. Дніпровський, П. Панч, М. Бажан
та ін. А пізніше, усе в тому ж 1929 р., п’єса вийшла в Харкові окремою книжкою.
Після постановки й публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика,
художні реалії твору жваво обговорювалися в пресі, стали предметом дискусій, у
процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. 1929 р.
комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці,
Житомира й Маріуполя. У Києві поставив Гнат Юра, у Харкові — Лесь Курбас.
«Березільська» вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а
влітку 1930 р .— у Грузії,під час єдиного виїзду «Березоля» за межі республіки.
«Філологічна» комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло» тріумфально йшла на сценах
багатьох театрів України, але після 1930 року, коли «українізація в Україні
була згорнута», навколо п’єси тривала дискусія і вона все-таки стала заборонена.
У «Літературному Ярмарку» було навіть надруковано лист службовця Мини Мазайла
до наркома освіти М. Скрипника зі скаргою на українізацію. Цей лист-фейлетон
переносить ситуацію із твору М.Куліша в життя.
Ще в ті роки Ю. Шерех помітив
аналогію між п’єсою Куліша та Мольєра «Буржуа – шляхтич». Мина, подібно до
Журдена, хоче увійти у «вищий світ». Специфіка п’єси в тому, що жоден із
персонажів не може сприйматися серйозно. Всі вони ніби вихоплені з життя, але
відірвані від багатовікової національної культури свого народу. У 1991р. на
Кіностудії «Укртелефільм» знятий однойменний фільм – комедія «Мина Мазайло». Режисер
Сергій Проскурня, сценаристи Лесь Танюк, Сергій Проскурня.
Комментариев нет:
Отправить комментарий