Тема: В. Підмогильний "Місто". Образ українського інтелегента Степана Радченка, еволюція його характеру
Познайомившись із романом В. Підмогильного «Місто», ми можемо стверджувати, що образ Степана Радченка можна вважати екзистенціальним і певною мірою новаторським образом. Письменник спостеріг людину свого часу, українця й спробував проаналізувати її життя. У романі основна увага приділяється змалюванню міста як вершини, яку поставив собі за мету підкорити головний герой. Читаємо: «Київ! Це те велике місто, куди він іде учитись і жити. Це те нове, що він мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію». В. Підмогильний на прикладі образу С.Радченка намагався зрозуміти, хто є людина в місті, для чого вона живе, яке її місце в житті. Він прагнув осмислити її ідеали, ціннісні орієнтації. Автор хотів поставити людину перед самою собою, змушував її зазирнути в себе. Тому головний герой схильний до самоспоглядання, само зосередження, самоаналізу. Так, наприклад, уперше ставши спостерігачем літературної вечірки, Степан й сам вирішив спробувати написати твір. Цитуємо: «… перший крок він, проте, зробив, і основну вмілість письменника проявив відразу — здібність розшаруватись, глянути на себе крізь мікроскоп, розкласти себе самого на можливі теми, трактувати власне «я» як матеріал. Тільки хлопець безпорадний був перед самим собою, почуваючи в собі то пустку, то надмір, який не міг опанувати». Людське існування в романі - це існування особистостей, яким передусім притаманне ірраціональне сприймання світу. Проводжаючи Надійку в село, Степан міркує: «Він теж міг би поїхати завтра, навіть розумно було б це зробити, замість тинятись півголодному по місті. Однаково, мабуть, лекції й через тиждень ще не почнуться. Та щось затримувало його, якесь чекання й прихована неохота вертатись хоч би на кілька день додому». Сутність людського життя автор "Міста" розглядає як діяльність, у якій людина виражає своє "я". Селянський парубок Степан Радченко вирушає до міста й робить одне з найбільших відкриттів - він відкриває людину. Герой скептично ставиться до міщан, зокрема киян: «От вони, ці горожани! Все це — старий порох, що треба стерти. І він до цього покликаний». Радченко завойовує місто, жінок, намагається досягти якихось вершин в житті, але з кожним кроком, з усе збільшуваною кількістю вражень він починає усвідомлювати, що насправді його життя позбавлене глибинного смислу, що воно грається ним. Вслухаймося:«Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо з своїми глашатаями, що за страх і за совість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обібраного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши до жертви свій золочений монокль».
Усвідомлення цього факту відбувається не одразу: В. Підмогильний проводить свого героя через ряд випробувань: розчарування у власних силах, смерть близької людини Зоськи, трагедію Максима. Усі ці події виявляють моральні засади Радченка й зумовлюють проблему його морального вибору, що є однією з ознак екзистенціального твору. І кара за його помилки минулого – це самота. «Цей вечір його тягло туди, де він лишив колись часточки самого себе, і ці крихти, по дорозі розсипані, тепер непереможно його вабили. Він ніби хотів зібрати їх, повернути їх собі, почуваючи нез'ясовне зубожіння свого єства». Щоправда, герой час від часу кається перед самим собою за свої гріхи. Але чи можна йти до щастя по головах та трупах інших людей.
Головний герой твору сам себе формує. Яку ж він вибирає модель поведінки, порятунку від абсурдності світу? (А які є моделі?Боротьба, смерть, творчість) Творчість. Саме творчість стає для нього нагородою в житті, засобом для легкого здобуття популярності. Отже, на поверхні - шлях перемог, сходження нагору, у якому Радченко лишає позаду все, що для нього вже відіграло свою роль: і помешкання, і переконання, і жінок. Герой розкрив своє творче я, досяг матеріальних благ, але сенсу життя так і не зрозумів…
Комментариев нет:
Отправить комментарий