Група К - 8 Українська мова (урок 14)

Тема: Паралельні форми вираження наказового способу дієслів

Наказовий спосіб твориться від основи теперішнього часу. Для цього від 3-ї особи однини* (він, вона, воно що робить?) відкидаємо закінчення: пиш(е), сид(ить), стан(е), співай(е), повір(ить) — і до одержаної основи додаємо закінчення наказового способу.

Під наголосом та після збігу приголосних додаємо:
а) у 2-й особі однини (ти) -и: пиши, сиди, підкресли;
б) у 1-й особі множини (ми) -імо: пишімо, сидімо, підкреслімо.
в) у 2-й особі множини (ви) -іть: пишіть, сидіть, підкресліть.

Ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс ви- перетягає на себе наголос: пиши — ви́пиши, ви́пишімо, ви́пишіть; неси — ви́неси, ви́несімо, ви́несіть.

В інших випадках:
а) у 2-й особі однини (ти) кінцевий зубний приголосний (“де ти з’їси ці лини”) пом’якшуємо**: стань, сядь, кинь, але: постав, розріж, повір;
б) у 1-й особі множини (ми) додаємо закінчення -мо: станьмо, сядьмо, киньмо, поставмо, розріжмо, повірмо;
в) у 2-й особі множини (ви) додаємо закінчення -те: станьте, сядьте, киньте, поставте, розріжте, повірте.

Отже, в наказовому способі дієслова мають такі закінчення:

Дієслова бути, їсти, дати і дієслова з основою — вісти (доповісти, відповісти, розповісти і ін.) у теперішньому часі та в майбутньому доконаного виду мають особові закінчення, невідомі іншим дієсловам, а тому вони не належать ні до першої, ні до другої дієвідміни. їх об’єднують в окрему групу, які іноді називають архаїчною групою дієслів.

Дієслово бути в давньоруській мові мало в теперішньому часі такі особові форми:

Однина Множина

1- а ос. єсмь єсьмо

2- а ос. єcu єсте

3- я ос. єсть суть

У сучасній українській мові від нього в усіх особах однини і множини теперішнього часу вживається звичайно лише одна форма є (я, ти, він є; ми, ви, вони є) і дуже рідко в першій та третій особах однини форма єсть: Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).

У художній літературі зі стилістичною метою (для створення урочистості мови тощо) іноді вживаються архаїчні особові форми дієслова бути. Напр.: Ти воскреси нам діяння народу: одвічня ти ж наша сило,— славна бо єcu (П. Тичина).

Дієслово їсти в теперішньому часі й утворені від нього дієслова доконаного виду (поїсти, з’їсти) у майбутньому часі відмінюються так:

Однина Множина

1- а ос. їм, з’їм їмо, з'їмо

2- а ос. їси, з’їси їсте, зї'сте

3- я ос. їсть, з’їсть їдять, з'дять

Дієслово дати, як і вивідні від нього віддати, видати, подати, продати тощо, та дієслова, утворені від основи -вісти (доповісти, оповісти та ін.), є дієсловами доконаного виду, тому вони в теперішньому часі не вживаються, а мають лише форми майбутнього простого часу.

Зразок відмінювання дієслів дати, розповісти.

Однина Множина

1-а ос. Дам, розповім дамо, розповімо

2-а ос. Даси, розповіси дасте, розповісте

3-я ос. Дасть, розповість дадуть, розповідять

1. Перепишіть прислів’я. Чому вони нас вчать. Визначте форми дієслів їсти (з’їсти), дати.

1. Скільки взимку бджолам дамо, стільки влітку медку з’їмо.

2. Хліб їж, а правду ріж.

3. Подвійно дає той, хто дає швидко.

4. Не той щедрий, хто дасть багато, а той, хто дасть вчасно.

5. Зернину до зернини додамо — і каші поїмо.

2. Провідміняйте (письмово) в однині і множині дієслова віддати, відповісти. З усіма формами складіть словосполучення і запишіть.

3. Завдання: записати речення, виділити закінчення в дієсловах наказового способу, визначити особу, число дієслів.

Не будь тією людиною, що догори щетиною. Більше вір своїм очам, ніж чужим речам. Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно. З добром дружись, а лихого стережись. Сім раз одмір, а раз одріж. Дивіться на нього сьогодні, а то завтра не дотовпитесь. (Нар. творч.) Хай мова викликає подив і зачарування. (І. Вихованець)