Тема: Література рідного краю. Г. Сковорода - визначний діяч Харківщини. Поезія "De libertate", "Всякому місту звичаї і права"
"Всякому городу – нрав и права" — є найвищим досягненням сковородинської поезії, нещадною сатирою на тогочасну дійсність. У ній змальована досить колоритна картина соціальних відносин на Україні в другій половині XVIII ст. Ця пісня утвердила за Сковородою славу поета-викривача, сатирика, яким він залишався до останніх днів.
"Песнь 10-я" написана у селі Ковраї десь у 1758—1759рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі учителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.
Починається вірш "Всякому городу нрав и права" в спокійному тоні, здавалося б, безсторонньої констатації. Автор подає свої філософські роздуми над питаннями про мету і смисл життя, про людські смаки і уподобання, які кожен розуміє по-своєму:
Всякому городу нрав и права;
Всяка имеет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь;
Всякому горлу свой есть вкус каков.
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не йдет с ума.
В останніх двох рядках подано ідеал поета, людини чесної, безкорисливої, якій властиві поривання вищого порядку, ясність розум, чиста совість. Ось чому ці рядки подаються в перших трьох строфах як рефрен, а в четвертій вони дещо змінюються, і вже прямо говориться про цей ідеал:
Как бы умерти мне не без ума.
У вірші Сковорода стисло й гостро змальовує потворні явища сучасної йому дійсності, подає широкі узагальнення "нравів" різного панства, чиновництва, купецтва, лихварів і сутяжників, що "негірестанно стягали грунта". Все це втілено в переконливих, хоч і гранично-стислі мазках, у різних і точних соціальних характеристиках:
Петр для чинов углы панскіи трет,
Федька-купец при аршине все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
Тот непрестанно стягает грунта,
Сей инностранны заводит скота...
Сковорода гостро картає і панський побут з п'яними оргіями в маєтках та шинках, з розпустою, висміює продажно-крутійське судочинство, догматизм і схоластику тодішньої школи, науки, культури:
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак,—
Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Тех безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур...
У пісні "Всякому городу – нрав і права" вади тогочасного суспільства і сатиричні типи постають в живих, цілком реальних деталях, соціальних явищах, побутових рисах. Змальовані тут персонажі – це не безликі символи, маски, не просто строката життєва мозаїка, а типові образи панів і підпанків, картярів і розпусників, шахраїв і злодіїв. Перед нами цільна, узагальнююча картина живої дійсності, і цієї цільності надають їй особа поета, його погляд на речі і людей, авторська позиція гуманіста-демократа. Це – один з кращих творів українського сатирично-гумористичного віршування другої половини XVIII ст.
У пісні "Всякому городу нрав и права" основна увага приділена нищівному висміюванню і засудженню моральних вад тогочасного суспільного життя. Всім цим порокам мерзенного ладу Сковорода протиставив свій морально-етичний ідеал, ідеал людини, у якої "совесть, как чистый хрусталь":
А мне одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.
Тому не так уже й штучно прив'язаний до змісту цієї сатири епіграф з Біблії: "Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разуме своем поучается святыне".
Сатирична пісня "Всякому городу –нрав и права" цікава, глибока за своїм конкретно-історичним змістом, за своєю композицією, за образно-поетичною системою. Тож не випадково вона відразу була підхоплена народом, постійно перероблялася, увійшла в репертуар кобзарів і збереглася в усному побутуванні аж до нашого часу. Її популяризації сприяло й те, що у переробці Котляревського вона увійшла до "Наталки Полтавки".
Сковорода не просто змальовує соціальні пороки кріпосницької системи, він сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний. Такий провідний мотив цієї сатири, що відображає два протилежні погляди на світ і смисл життя. Тут кожний образ несе в собі велике смислове навантаження, за ним криється цілий комплекс тогочасних явищ і фактів. Це виявляється і в строфічній побудові вірша, і в його розмірі, і в конструкції речень, і в сатиричних засобах зображення. Написана пісня десятискладовим розміром з цезурою після шостого складу. Проте поет вносить у вірш елементи новаторства, застосовуючи в ньому виключно чоловічі рими, тонізуючи його і наближаючи до дактиля. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два – силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен. А за допомогою метонімій поет вдало виділяє потрібні йому слова-поняття; цьому сприяють також анафоричні повтори на початку віршованих рядків, які підсилюють емоційне звучання твору, сприяють його композиційні стрункості й завершеності.
Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, які нагадують старовинні народні прислів'я: "Що не город, то норов", "Що не голова, то розум". Взагалі у творі виразно проступає жива народна мова, особливо в лексиці та фразеології: "трещит голова", "юриста", "манер", "грунта", "Федька-купец", "в свете дума", "на ловлю собак", "все жереш", "чистый хрусталь", "всякому горлу", "ты не щадиш", "шумит дом..., как кабак" та ін.
Говорячи про пісню "Всякому городу – нрав и права", слід підкреслити що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини XVIII ст. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати "Сатиричний вірш 1764 года" "Плач кіевских монахов" (1786), "Доказательства Хама Данилея Куксы потомственны", "Плач дворянина", "Песнь Пасталія" та ін..
Мотивами осуду панської сваволі, критикою зловживань і хабар ництва чиновників сатиричні вірші XVIII ст. перегукуються з піснею Сковороди.
Сатиричний пафос вірша Сковороди "Всякому городу – нрав и права" викликав багато літературних наслідувань не тільки на Україні, але і за її межами. Деякі поети кінця XVIII — початку XIX ст. свідомо орієнтувалися на сковородинський вірш, доповнюючи його новими строфами, в яких проводили злободенні для свого часу ідеї.
"De libertate"
Ода (від гр. ode — пісня) — вірш захопливого характеру на честь якоїсь особи або події).
(Матеріал для вчителя).
За царським указом 1783 року в Україні значно посилилося кріпацтво, і вільні селяни були віддані поміщикам у довічне рабство. Свої роздуми над долею поневоленого народу Сковорода висловив у багатьох творах, у тому числі й у цьому вірші.
У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природними були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, "вольности ... лишитись".
В останніх рядках автор проголошує славу Богдану Хмельницькому.
Сковорода захоплювався історичним подвигом гетьмана, знав про нього з книжок та усних переказів, дум, пісень і дав його діянням таку ж високу оцінку, як сам народ. Поет гостро засуджував колоніальну політику самодержавства, зокрема посилення кріпацтва. Ще живими були в пам'яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме "наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе". Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша "De libertate".
Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю у вік жорстокої реакції було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадянської мужності.
1. У літературі Григорія Сковороду прийнято називати:
1) українським Прометеєм;
2) українським Сократом;
3) українським Платоном;
4) українським Арістотелем.
2. Найвідоміша в поетичній спадщині Г. Сковороди збірка має назву
1) «Байки харківські»;
2) «Сад божественних пісень»;
3) «Убогий жайворонок»;
4) «De libertate».
3. Ідея волелюбності яскраво втілена у творі Г. Сковороди
1) «Бджола і Шершень»;
2) «De libertate»;
3) «Всякому місту – звичай і права»;
4) «Вхідні двері до християнського доброчестя».
4. На могилі Г. Сковороди викарбуваний його вислів
1) Не змагай до того, що не дано від природи.
2) Бери вершину і матимеш середину.
3) Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
4) Світ ловив мене, та не спіймав.
5. Твір «Всякому місту — звичай і права...» Г. Сковороди використав
1) Григорій Квітка-Основ'яненко в повісті «Маруся»
2) Іван Котляревський у п'єсі «Наталка Полтавка»
3) Іван Котляревський у поемі «Енеїда»
4) Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки»
6. Учення Г. Сковороди про споріднену працю втілено у творі
1) «Бджола і Шершень»;
2) «De libertate»;
3) «Всякому місту – звичай і права»;
4) «Собака і Вовк».
7. Твори «Всякому місту – звичай і права», "Бджола та Шершень" відносять до літературного стилю
1) орнаменталізму;
2) монументалізму;
3) класицизму;
4) бароко.
8. «Силою» Г. Сковорода називає
1) байку;
2) мораль байки;
3) основну частину байки;
4) персонажів байки.
9. Ідея «сродної праці» звучить у такому афоризмі Г. Сковороди:
1) Не змагай до того, що не дано від природи
2) Бери вершину – і матимеш середину
3) Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру
4) Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
10. Що засуджує Григорій Сковорода в пісні «Всякому місту – звичай і права»?
1) Бюрократичну систему тогочасного суспільства
2) фізичне насильство
3) зраду
4) відсутність у людини естетичного смаку
11. Улюбленим учнем Г. Сковороди був:
1) В. Томара;
2) І. Вишенський;
3) М. Ковалинський;
4) Ф. Прокопович.
12. Рефреном у вірші «Всякому місту – звичай і права» є рядки
1) Я ж у полоні нав’язливих дум, Лише одне непокоїть мій ум…
2) Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь…
3) Всякому серцю – любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло…
4) Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят…
Комментариев нет:
Отправить комментарий