Тема: М. Коцюбинський "Тіні забутих предків". Образ Івана та Марічки як утілення романтичної ідеї незнищеності кохання
Основу повісті складає історія кохання Івана та Марічки,
і, здавалось б, ця історія, на перший погляд, носить цілком пасторальний
характер. Але поруч з героями живуть і змагаються між собою дві іпостасі
символічного світу — любов і Смерть. Отже, у творі зображене ідеальне кохання,
яке, проходячи через життєві випробування, не втрачає своєї сили, не нищиться,
не зникає, а, навпаки, загартовується. Іван та Марічка знаходять для себе
натхнення в природі, у музиці, у пісні, ніби захищаючись таким чином від
ворожого для них світу людей, їхніх ворожих родів. Та світ не відпускає героїв
від себе, змушуючи їх повернутися від мрій до реальності: „Ґаздівство його
руйнувалось, вже не було коло чого усім робити і треба було йти в найми“.
Навколо закоханих немов кипить боротьба між реальністю та ідеалом, між життям і
смертю. Для кохання розлука — теж смерть. І в розлуці не затьмарюється справжнє
кохання, тільки сильнішає, та владна смерть не хоче поступатися життю, бореться
з ним, відбираючи в Івана його кохану Марічку: „...він не застав Марічки живою.
За день перед цим, коли брела Черемош, взяла її вода. Несподівано заскочила
повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж
скелі в долину“.
З утратою коханої Іван утратив сам сенс життя, утратив
свою душу, та й життя мріяв би втратити, та смерть не забрала його.
З появою Марічки-нявки життя Івана ніби знову отримало
сенс, для нього немов зійшлися два виміри життя — реальний та потойбічний, щоб
поєднати його знову з коханою, відродити його душу, його музику. Іван і Марічка
поєдналися в смерті, кохана забрала його у свій світ, не залишивши ворожим
душам його доброту, чисту довіру, його вірне серце. Мабуть, тому похорон Івана
й зображений майже як весілля, мабуть, тому сумні мелодії на ньому переходять у
веселі танці, жарти, пустощі. Дійсно, нема за чим плакати: Іван повернувся до
Марічки, до свого кохання, сенсу свого життя.
Головні герої “Тіні забутих предків”
|
Образи-персонажі
|
Міфічні образи
|
Образи-символи
|
|
Іван
|
Чугайстир
|
Ватра
|
|
Марічка
|
Щезник
|
Трембіта
|
|
Палагна
|
Арідник
|
Співанки
|
|
|
нявка
|
|
Образи-персонажі
Іван — з багатодітної родини; через неспокійний характер
родичі не любили його, тому змалку належав сам собі. Рано почав самостійно
спілкуватися з природою і розуміти її. Мав потяг до музики, гри на флоярі,
самостійно хотів «піймати» мелодії лісу. Наслідуючи дорослих, кинувся бити
дівчинку з ворожого роду, але був зупинений і вражений її добротою. Мав щирі та
вірні почуття до дівчини, незважаючи на давню ворожнечу родів. Працьовитий. У
коханні був увесь сенс його життя, і коли Марічка загинула, цей сенс був утрачений
назавжди. Усе інше — лише животіння та спогади, сум, журба. І винних тут не
знайти — це саме життя.
Марічка — поетична, цільна натура, що співанками «засіяла гори».
Щира, віддана. Інтуїтивно, серцем відчула, як побороти зло — тільки своєю
безмежною добротою. Але доля виявилася немилосердною.
Палагна — дівчина з багацького роду. Жила природним життям,
приземлена. Робила, як споконвіку робили її предки, як заведено здавна, дбала
про дім, господарство, худобу, захищала їх від лихого ворожінням та осторогами.
Можливо, не дуже й приваблива як людина. Але не її вина, що Іван її не любив.
Цілком природно, їй хотілося кохання, сильного чоловіка поруч. Зведення ж
Івана, бажання йому зла — то вже її з Юрою великий гріх.
Міфічні образи
Міфологічні образи в повісті особливі, карпатські, але їхнє значення,
характер відповідають відомим лісовикові, чортові, русалкам лісовим (мавкам) та
ін.
Це сили переважно ворожі людині, бо людина своєю діяльністю, навіть своєю
присутністю порушує спокій, гармонію в лісі. Лісові сили інколи ворожі й щодо
одне одного, як Чугайстир і нявки. Особливо прикметною рисою гуцульських
міфологічних образів є їхня любов до музики, танцю.
Люди-чарівники
Мольфар Юра — людина, наділена надприродними здібностями, ворожбит.
Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати
худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань.
Образи-символи
Ватра — це символ життя, незнищенності, символ одвічної
вівчарської праці, що годує й підтримує людину.
Трембіта — особливий музичний інструмент (довга труба),
характерний для гуцулів. її протяжний сумний звук, як правило, сповіщає про
нещастя.
Співанки, коломийки — це теж притаманні лише карпатському краєві фольклорні
твори — короткі, часто імпровізовані, легкі, з танцювальним ритмом — про все в
житті.
Порівняльння образів Марічки та Палагни
Марічка
|
Палагна
|
Овіяна високою поезією, скла дала коломийки. Здатна до високих поривань, на сильне почуття. Її не приваблює ні багатство, ні влада
|
Приземлена. Втілення буденності.
Дбайлива, працьовита жінка, знає, як вести домашнє господарство. Її ідеал – спокійне, сите життя |
Іван і Марічка — герої твору — це справжні діти природи, яку вони
сприймають, як живу істоту, чарівну і загадкову. Обоє вони щедро обдаровані
люди, їм властиве тонке відчуття природи, щирість сердець і доброта, любов до
пісні і музики, здатність самим творити веселі і сумні співаночки. З дитячої
дружби маленьких пастушків у пору юності Івана й Марічки розквітло їх ніжне і
глибоке кохання, яке спалахнуло, як блискавка, і трагічно обірвалося.
Повість «Тіні забутих предків» має багато спільного з написаною в той же
час «Лісовою піснею» Лесі Українки. Зокрема, є подібні риси в образах Івана й
Лукаша, Марічки й Мавки. Також можна провести паралель із романом у віршах
Олександра Пушкіна «Євгєній Онєгін», із «Наталкою Полтавкою» І. Котляревського.
Іван і Марічка поєдналися в смерті, кохана забрала його у свій світ, не
залишивши ворожим душам його доброту, чисту довіру, його вірне серце.
Чи перемогла смерть життя? Ні, скоріше, вона змирилася, що не владна над
коханням, вічним і прекрасним, безмежним, як світ, бездонним, як віра.
Кохання Івана і Марічки – символ вічного кохання, почуття, яке переборює не
тільки відстань, але й час, переборює смерть, межі людського існування. І мені
здається, що воно тому таке сильне, що одухотворене силою мистецтва, пісні й
музики, а також тому, що воно природне, розкриває питомі сили людини, а не
протирічить її людській натурі.
Є на світі дивовижна природа, але й є на світі дивовижне кохання, яке не
закінчується зі смертю, а продовжує жити у серцях людей, у піснях, у згадках.
Своїм твором «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський возвеличує чарівне почуття
– кохання, нагадуючи людям, що воно головне у житті, що тільки воно зігріває
серця, що тільки воно світить, як провідна зірка. І світитиме завжди!
1. Виконайте тестові завдання
1. Укажіть ідею твору М. Коцюбинського „Тіні забутих предків“:
А прославлення революціонерів;
Б шана хліборобам;
В уславлення світлого, здорового життя гуцулів, яке перебуває в постійній
гармонії з природою;
Г оспівування славного минулого;
Д захоплення сучасним автору життям.
2. Що М. Коцюбинський відображає у творі „Тіні забутих предків“?
А своєрідність міфологічного світовідчуття й світосприймання гуцулів;
Б особливості сприйняття світу степовиками;
В життя селян Волині в повній гармонії з природою;
Г своєрідність світовідчуття галичан;
Д адаптацію циган на території України.
3. Як М. Коцюбинський досягає правдивого відтворення способу життя гуцулів
у „Тінях забутих предків“?
А науковим підходом;
Б майстерним показом побуту, повір'їв, звичаїв;
В майстерним переказом фольклорних творів;
Г романтизацією описаного;
Д достовірним реалістичним показом кожної деталі.
4. Хто є уособленням грубої, обмеженої особи, чиїм єдиним прагненням є сите
життя (за повістю „Тіні забутих предків“ М. Коцюбинського)?
А Марічка;
Б рід Гутенюків;
В мольфар Юра;
Г Іван;
Д Палагна.
5. Міфічними персонажами повісті „Тіні забутих предків“ М. Коцюбинського є:
1 Чугайстр;
2 Марічка;
3 нявка;
4 мольфар юра;
5 щезник;
6 Іван;
7 Палагна.
Комментариев нет:
Отправить комментарий