Група ОКНАР - 8 Українська мова (урок 13)

Тема: Активні й пасивні дієприкметники

   Дієприкметники за своїм значен­ням поділяються на дві групи: ак­тивні та пасивні.
  Активні дієприкметники. Такі діє­ прикметники виражають ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета:

листок позеленів — позеленілий листок;

листя зів’яло — зів’яле листя.

   Активні дієприкметники мають форми теперішнього (достигаючі вишні, палаючий обрій, лежачий ка­мінь, терпляча бабуся) і минулого часу (розквітле дерево, зарослий ста­вок, засохлий пеньок, розчервонілий від бігу). Активні дієприкметники теперіш­ нього часу творяться від основи тепе­рішнього часу неперехідних і пере­хідних (зрідка) дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів:

• -уч-,-юч- — від дієслів І дієвідміни:
ріжуть — ріжучий;
крокують — крокуючий;
• -ач-, -яч—-для дієслів II дієвідміни:
лежать — лежачий;
дрижать — дрижачий;
ходять — ходячий,

Активні дієприкметники минуло­го часу творяться від основи інфі­нітива (лише неперехідних ДІЄСЛІВ доконаного виду) за допомогою су­фікса -л-;
почорніти — почорнілий;
посивіти — посивілий;
ожити — ожилий;
пригоріти — пригорілий;
змарніти — змарнілий.

УВАГА!
До особливостей творення таких дієприк­метників належить утрата суфікса -ну- інфінітивної основи й випадіння кінцевого приголос­ного основи:
збліднити — зблідлий;
замерзнути — замерзлий;
розцвісти — розцвілий;
присісти — присілий. -а

   Щодо використання активних дієприкметників, то потрібно пам’ятати:
  1. Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові маловживані. Їх характеризу­ють як книжні витвори, не власти­ві художній літературі та живомо­вній стихії. Значна кількість давніх активних дієприкметників трансформувала­ся в якісні прикметники:
плавучий, живучий, співучий, пла­кучий, родючий, кусючий, тяму­щий, видющий, цілющий, лежачий, ходячий тощо.
Лежачий камінь у траві лежить.
Вода під камінь, кажуть, не біжить.
Лежаче в цього каменя життя.
Отож лежачі в нього почуття.

  2. Активних дієприкметників ми­нулого часу із суфіксами -ш(ий),-виі(ий) в українській мові немає.
   Натомість в українській мові вико­ристовуються інші засоби, зокрема підрядні речення:
полюбивший (рос.) — той, що полюбив;
победивиший (рос.) — той, що переміг;
заснувший (рос.) — той, що заснув.
   Від багатьох дієслів узагалі не мож­на утворити активних дієприк­метників, наприклад, відсинити.
    Не утворються дієприкметники й від дієслів з часткою -ся: змагатися, турбуватися, годитися.
Пасивні дієприкметники. Такі дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета:
написаний твір — хтось написав твір;
посаджений сад — хтось посадив сад або ж зумовлену зворотною дією того самого предмета:
умитий хлопець — хлопець умився;
усміхнена дівчина — дівчина усміхнулася.

     Пасивні дієприкметники мають форми тільки минулого часу і бу­вають доконаного та (рідше) недоконаного виду. Пасивні дієприкметники творяться від основи інфінітива за допомогою суфіксів -н( ий ), -ен( ий ), -єн( ий)і -т( ий):
сказат и — сказаний;
зв ’язат и — зв’язаний;
бажати — бажаний;
мити — митий;
терти — тертий;
привезти — привезений;
засвоїти — засвоєний;
викроїти — викроєний.

   Від дієслів, основа яких закінчу­ється на -и-, пасивні дієприкметники утворюються за допомогою суфікса -ен( ий ):
пояснити — пояснений;
побачити — побачений;
зловити — зловлений.

Примітка. Існують випадки варіантного творення дієприкметників за допомогою суфіксів -т- і єн- (від дієслів із суфіксом -ку­ та буквосполученням -оло ):
молоти — молотий, і мелений;
полоти — полотий і полений;
одягнути — одягнутий і одягнений;
замкнути — замкнутий і замкнений;
зігнут и — зігнутий і зігнений;
вернути — вернутий і вернений тощо.

Використовуючи пасивні дієприк­метники, треба пам’ятати: 

1. При творенні пасивних дієприк­метників кінцеві приголосні інфі­нітива зазнають чергування:
виїздити — виїжджати;
виходити — виходжений;
народити — народжений;
погасити — погашений;
заморозити — заморожений;
пустити — пущений;
зловити — зловлений;
приголубити — приголублений.

2. У суфіксах пасивних дієприкметни­ків завжди пишемо одну букву н:
осяяний, загартований, запроше­ний, змащений, загороджений.

3. Дві букви -нн- пишемо в прикмет­никах дієприкметникового похо­дження, коли на суфікс падає наголос:
нездоланний, невблаганний, неска­занний, нездійсненний,
але:
незддланий, несказаний, нездій­снений, незлічений.

1. Запишіть дієприкметники у дві колонки : А- активні, Б- пасивні

Незагороджений, працюючий, переконаний, закручений, посивілий, керуючий, бажаний, знижений, почорнілий, напоєний, нев'янучий, зів'ялий, повідомлений, діючий, оновлюючий, оновлений, досліджений, зашитий, випрасуваний, зображений, відтворюючий, відтворений.

2. Від поданих дієслів утворити:

А) активні дієприкметники теперішнього часу:

Думають;

Керують;

Тримають;

Сяють.

Б) активні дієприкметники минулого часу :

Розквітнути;

Постаріти;

Змерзнути;

Засохнути;

Почорніти.

3. Переписати речення, утворюючи від поданих в дужках дієслів пасивні дієприкметники, суфікси виділити.

Степ у цю пору весь (залити) сонцем, (огорнути) голубими димками весняних випарів.

Сонце сховалося в гаї за горою, як в (зачарувати) храм.

(Покрити) травою висока могила, на ній я з тобою сидів, моя мила.

4. Відредагувати речення

На долю нашого покоління випали завдання рішати наболівші проблеми сучасного.

Застарівши обладнання рішили поміняти на нове.

Постраждавши під час аварії на ЧАЕС терміново направлялись в лікарні Київа та області.

Випускники радо вітали свого бувшого класного керівника.

Це зауваження не торкається усіх ,пропускаючи учобу по хворобі.

Посивівший дідусь сидів на призьбі і щось читав.

Зарослий бур'яном сад все ще давав врожай.