Тема: Богдан - Ігор Антонич. Коротко про митця. "Зелена євангелія" нерозривна єдність людини і природи. ("Різдво").
Богдан-Ігор Васильович Антонич
(1909-1937)
поет-символіст
Народився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в с. Новиці
(Західна Україна).
Навчався у польській гімназії в м. Сянок.
У 1928р. студіював у Львівському університеті.
З 1929р. прилюдно виступає з віршами.
Перший свій твір опублікував 1931р. у журналі «Вогні».
1931р. — перша збірка «Привітання життя».
У 1934р. закінчив університет з дипломом магістра. Писав
статті, рецензії, робив переклади, публікував сатиричні фейлетони, виступав з
доповідями.
Редагував журнали «Дажбог» і «Карби», малював, грав на
скрипці, складав музику Помер на 28 році життя 6 липня 1937р. від ускладнення
після операції - запалення легень.
Незакінченими залишилися новела «Три мандоліни», фрагмент
роману «На другому березі» та лібрето до опери «Довбуш».
Збірки:
- 1931р. -
«Привітання життя»
- 1934р. — «Три
перстені»
- 1936р. — «Книга
Лева»
- 1938р. — «Зелена
Євангелія»
- 1938р. —
«Ротації»
«Зелена Євангелія»
Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі,
де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження:
дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує
карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело
ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя.
Вид лірики:
пейзажна.
Жанр
«Зелена Євангелія» : ліричний вірш.
Провідний мотив твору: Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні,
землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.
Ідея «Зелена
Євангелія» — показати зелений світ, який для поета є священним. Композиція
твору. Вірш «Зелена Євангелія» — це лише дві строфи-катрени, але в них поет
висловив і почуття ліричного героя, і красу землі, і її божественне начало.
Образи твору. Ліричний герой — людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну,
гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
Художні засоби:
епітети:
«білі коні», «земля стобарвна» допомагають побачити багаті кольори землі;
порівняння: «весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан, червоний», «земля, наче
сон цей» змальовують спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все
схоже в чомусь між собою — воно живе;
омофони:
«сонце — сон цей» використовує поет задля створення багатогранного образу —
зорового, звукового, тактильного;
діалектизм
«морель» (пелюстки квіток абрикосів) передає національну своєрідність
змалювання пейзажу, робить його впізнаваним.
Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме
й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні
смислів.
Які кольори
згадані поетом у «Зеленій Євангелії»? Яке вони мають значення? (Білий. Це
доволі частотний колір у поезіях поета. Цей колір, мабуть, автор використовує
для надання своїм образам позитивного забарвлення. Червоний. Допомагає
змалювати образ місяця більш насичено
Скільки строф має вірш? Два катрени
Які асоціації у вас викликають образи вірша? Який образ
можна назвати основним. Чому? Основою
основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі. Богдан-Ігор Антонич
прийшов до переконання, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати
саме тут. Із землі народжується життя. Земля — фундамент світового дому.
“ Різдво ”
Історія написання: в умовах польської експансії на Західній Україні
Антонич відбувається як український поет, який шукає нових форм і продукує
новий погляд на світ, поезію, де поєднуються християнська міфологія із
традиційними національними фольклорними ідеями й образами.
Рік створення: 1934.
Збірка:
«Три перстені».
Напрям:
модернізм.
Течія:
символізм, авангардизм, міфологізм. Богдана-Ігоря Антонича складно віднести до
якоїсь течії, оскільки його творчість характеризується винятковою вишуканістю й
неоднозначністю, де національне злите зі світовим, міфологія з реальністю,
раціональне з ірраціональним.
Рід:
лірика.
Жанр:
вірш.
Тематичний різновид: філософська лірика.
Тема:
факт народження Христа.
Ідея:
переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі
й містечку; уславлення народження життя й радості.
Мотиви:
«велике в повсякденні»; «краса»; «Батьківщина»; «природа».
Образи:
людей: лемки у крисанях; Марія; міфологічних істот (умовно): бог; природи: ніч
у сніговій завії, місяць — золотий горіх; предметів і явищ: народження; сани;
містечко; крисані (круглі капелюхи); стріхи; долоні.
Символічні образи: кожен образ у поезії є своєрідним символом: сани
(український символ-аналог ясел, де народився Христос); лемки (символ-аналог
волхвів); золотий горіх (символ-аналог дитинчати Христа, нового життя); місяць
(символ батьківщини).
Автор «Трьох перстенів» — національно орієнтований
митець, про що свідчить, наприклад, такий його запис: «Проти розуму вірю, що
місяць, який світить над моїм рідним селом в Горлицькому повіті, є інший від
місяця з-над Парижа, Рима, Варшави чи Москви... Вірю в землю батьківську і в її
Поезію».
Композиція: складається із двох чотиривіршів, у яких у символічній формі розказано про
волхвів, які принесли дарунки новонародженому Христу, і Марію, яка тримає на
долонях (притуляє до лона) сина («золотий горіх»).
Строфа:
чотиривірш (катрен).
Художні засоби виразності: епітет, символ, інверсія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий