Тема: Київські неокласики. М. Рильський. Сонети "У теплі дні збирання винограду"
«Київські
неокласики»
Ґроно п’ятірне
Поет Володимир Сосюра, пишучи про
навчання в Комуністичному університеті ім. Артема в Харкові, пригадав лекцію
одного «професора» на тему «Красота — это контрреволюция». Ця лекція здалася
поетові «чудною і дикою», і він зауважив про викладача: «Мені дивно було, як це
він проповідував, хоч сам любив квіти і мав дуже красиву дружину». Ніби
анекдотична історія насправді правдиво віддзеркалює абсурдну ситуацію 20-х
років, показуючи вороже ставлення прихильників комуністичної ідеології до
естетизму та й до світової культурної спадщини взагалі. Групу київських поетів,
які сповідували відданість красі та класичним зразкам, за тих умов постійно
звинувачували в прихильності до «чистого мистецтва». Ця група митців отримала
назву «неокласиків».
Неформальним лідером «київських неокласиків» був поет і
літературний критик Микола Зеров. У сонеті М. ДрайХмари «Лебеді» є такі
промовисті рядки: «О ґроно п’ятірне нездоланих співців, / крізь бурю й сніг
гримить твій переможний спів, / що розбиває лід одчаю і зневіри». До неокласичного
«ґрона п’ятірного», окрім М. Зерова, належали Максим Рильський, Павло
Филипович, Михайло Драй-Хмара та Освальд Бургардт (Юрій Клен). Усі з доброю
освітою та бездоганним мистецьким смаком, «неокласики» не схвалювали
агресивного безкультур’я пролетарських письменників. Не дивно, що їх звинувачували в
нехтуванні революційних ідеалів.
Чому неокласики?
Класиками (від лат. classicus — зразковий)
вважають митців, твори яких пройшли випробування часом, наприклад античних
письменників. Їхні твори стали своєрідним естетичним еталоном, який наслідували
пізніші літератори. Усіх цих «наслідувачів» умовно можна називати неокласиками.
До них, скажімо, належали французькі «парнасці». Їхня творчість була
представлена у збірниках «Сучасний Парнас», після виходу яких усталилась і
назва групи. До «Парнасу» входили Теодор де Банвіль, Франсуа Коппе,
Сюллі-Прюдом, Жозе-Маріа де Ередіа та ін. Вони обстоювали вдосконалення
поетичної форми та літературної мови, виступали за високу якість поезії,
нагадуючи, що література — це передусім мистецтво. Також високо цінували
античну культурну спадщину й нерідко зверталися до неї у власних творах.
«Київські неокласики» зазнали впливу французького «Парнасу». Їм імпонувала
вимога високого естетичного рівня поетичного слова, яку декларували французькі
поети.
Мова не йшла про сліпе наслідування античних творів: питання ставилося
ширше — про засвоєння найкращих у мистецькому плані зразків європейської
культури. Ось як уявляв майбутнє української поезії Микола Зеров: Прекрасна пластика,
і контур строгий, І логіки залізна течія — Оце твоя, поезіє, дорога. Леконт де
Ліль, Жозе Ередія, Парнаських зір незахідне сузір’я — Зведуть тебе на справжні
верхогір’я. Неокласики активно виступали за літературне оновлення через
європеїзацію української поезії, причому умовою такого оновлення мало стати
звернення до духовних основ європейської культури. На початку 30-х років усі
вони зазнали переслідувань. Освальда Бургардта врятувала еміграція, М. Зеров,
П. Филипович, М. Драй-Хмара були заарештовані й загинули в радянських
концтаборах, а М. Рильський після арешту й кількамісячного перебування у
в’язниці мусив зректися своїх ідеалів.
Максим
Рильський (1895—1964)
Максим Тадейович Рильський
народився 19 березня 1895 року в Києві. Дитинство провів у селі Романівці (нині
Житомирська область). Закінчивши гімназію, навчався спочатку на медичному, а
потім на історико-філологічному факультеті Київського університету. Писати
почав рано, у 1910 році видав збірку «На білих островах». Далі були книжки «На
узліссі», «Під осінніми зорями». Події революції не дозволили М. Рильському
здобути повну університетську освіту. Поет залишив Київ і вчителював по селах
до осені 1923 року. Тоді й написав свої найкращі твори, що склали збірку «Синя
далечінь» (1922). Повернувшись до Києва, М. Рильський викладав у школі, багато
писав.
Випустив книжки «Крізь бурю й сніг», «Тринадцята весна», «Де сходяться
дороги», «Гомін і відгомін». Належав до товариства «київських неокласиків».
Незалежна літературна позиція поета викликала роздратування влади. У 1931 році
М. Рильського заарештували. Після кількамісячного перебування у в’язниці він
був змушений піти на компроміс. Збірка «Знак терезів» (1932), написана після
ув’язнення, засвідчила лояльність автора до панівного режиму. У численних наступних
збірках М. Рильський не виходив поза межі ідеологічних заборон. Лише після
смерті радянського диктатора Й. Сталіна в 1953 році поет спробував відродити
втрачену майстерність. Були написані книжки «Троянди й виноград» (1957),
«Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), «В затінку жайворонка»
(1961).
А ще М. Рильський увійшов в історію української культури як
неперевершений майстер художнього перекладу. Йому належать переклади творів
французької, польської та російської літератур. Помер Максим Рильський 24 липня
1964 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.
1. Прочитайте сонет «У теплі дні збирання винограду»
«У теплі дні
збирання винограду»
Тема: зустріч
грецьких юнака та дівчини, селян — виноградарів, зародження першого почуття
кохання.
Ідея: возвеличення
найсильнішого людського почуття, гімн молодості.
Вид: інтимна
лірика.
Жанр: сонет.
Художні
особливості поезії:
- епітети: «ясного
саду», «теплі дні», «гукнула свіжо й весело», «рожевий дим», «на мулах
нешвидких»;
- метафори: «знявся
пил», «найти принаду», «уші прищулив»;
- порівняння: «ясна,
як сад», «радісна, як сміх», «знявся пил, немов рожевий дим», «він потягся, як
дитина, радо»;
- повторення: «ясного»,
«ясна».
Форма: діалог
між грецькими юнаком та дівчиною.
Римування: перехресне.
2. Виконайте
тестові завдання
1. Максим Рильський захоплювався
А. мисливством
Б. музикою
В. живописом
Г. архітектурою
2. Назва першої збірки
А. "Крізь бурю і сніг"
Б. "Під осінніми
зорями"
В. "На білих островах"
Г. "Україна"
3. М.Рильський входив до групи
А. "Ланка"
Б. ВАПЛІТЕ
В. "Плуг"
Г. Неокласиків
4. До "київських
неокласиків" не належить
А. Микола Зеров
Б. Юрій Клен
В. Петро Филипович
Г. Павло Тичина
5. "Київських
неокласиків" називали "гроном п'ятірним" за поетичним висловом
Миколи Зерова
Михайла Драй-Хмара
Павла Тичини
Євгена Плужника
6. Дух ширококрилий, пролісок
несмілий -
приклади
А. гіперболи
Б. інверсії
В. антитези
Г. синекдохи
7. Жанр поезії "У теплі дні
збирання винограду"
А. сонет
Б. романс
В. елегія
Г. послання
8. Поезія "У теплі дні
збирання винограду" належить до лірики
А. особистої
Б. пейзажної
В. філософської
Г. громадянської
9. Образ дівчини з поезії "У
теплі дні збирання винограду" - це символ
А. доброти, щирості, кохання
Б. радості, краси, неповторності
В. кохання, мудрості,
справедливості
Г. вірності, справедливості,
доброти
10. Прочитайте.
У теплі дні
збирання винограду
Її він стрів.
На мулах нешвидких
Вона верталась
із ясного саду,
Ясна, як сад,
і радісна, як сміх.
З'ясуйте, якого художнього засобу
НЕМАЄ.
А. метафори
Б. епітета
В. інверсії
Г. алітерації
Комментариев нет:
Отправить комментарий