Група ОКНАР - 8 Ділова мова (урок 7)

Тема: Особливості використання іменників . Визначення роду. Клична форма

Особливості вживання іменників у ділових паперах

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження. Наприклад: анонімка ( неправильно ) – анонімний лист ( правильно ), заліковка – залікова книжка.

2. Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад: викладчка хімії – викладач хімії, лаборантка відділу – лаборант відділу.

3.Збірні іменники, що позначають: а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад: студентство – студенти, професура – професори

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: друкарство – виготовлення друкарської продукції, циркачі – працівники цирку.

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус — знавцю, колего, товаришу посаду — директоре, завідувачу, голово звання — професоре, капітане, академіку професію — лаборанте, перекладачу, секретарю родича — батьку, мати, сестре, тітко ім'я — Ігоре (Ігорю), Олеже, Миколо, Юрію, Маріє

ім'я по батькові — Іллічу, Анатолійовичу, Євгеновичу прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре Наприклад: Шановний пане полковнику!

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

Наприклад: На сходах стояв дипломат. - На сходах стояв невеликий металевий дипломат, або: на сходах стояв сивий дипломат.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником «у (в)», а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

У 2001 році – 2001 року, але: у четвер, у неділю – у грудні, у ліпні ( без слова «місяці» )

7. Для іменників чоловічого роду II відміни у 3нахідному відмінку однини є характерним нульове закінчення:

підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

8. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: допомагати – надати допомогу, змагатися – провести змагання.

Рід і особливості вживання назв осіб за професією

В управлінському мовленні назви посад, професій, звань тощо в основному - це іменники чоловічого роду (директор, доктор, завідувач, кандидат, керівник, начальник, ректор, службовець), незалежно від того, хто обіймає цю посаду - чоловік чи жінка. Означення до цих назв виражають прикметниками чоловічого роду: досвідчений директор, ґречний завідувач, толерантний керівник тощо.

Проте, якщо вказується ім’я, ім’я та по батькові, то дієслова минулого часу (а саме вони мають категорію роду) вживаються в жіночому роді: Директор видавництва Наталія Петрівна повідомила про зміни у плані. Якщо в контексті відсутні прізвище, ім’я, по батькові, то вживаються дієслова минулого часу чоловічого роду: Директор видавництва повідомила про зміни у плані.

У всіх складних назвах посад, звань відсутні відповідники жіночого роду: головний бухгалтер, стажист-дослідник, старший викладач, старший науковий співробітник.

Чимало проблем було з окремими назвами посад: вживалось завідуючий і завідуюча відділом; виконуючий і виконуюча обов’язки; головуючий - головуюча.

Останнім часом замінено назви посад українськими відповідниками: виконуючий - виконувач; завідуючий - завідувач; командуючий - командувач. Така заміна закономірна, оскільки для сучасної української літературної мови не властиве використання активних дієприкметників теперішнього часу і відповідно - субстантивованих дієприкметників. Однак, як і раніше, назви посад, які обіймають жінки, позначаються, за нормами ділової української мови, іменниками чоловічого роду. Хоча маємо такі переклади назв посад з російської мови на українську, де є родове розмежування: “заведующ//ая (чем) сущ. завідуюча, -чої (чим); разг. завідувачка (чого), завідуючий, -чого (чим). У “Російськоукраїнському словнику (сфера ділового спілкування)” подається такий переклад слова “заведующ//ая (чем) сущ. завідувачка (чого), завідуюча, - чої (чим); - ий (чем) завідувач, завідуючий, -чого (чим)”.

У цьому ж словнику знаходимо переклад слова исполняющий 1. прич. який (що) виконує; 2. в знач. сущ.: и. обязанности виконавець обов’язків, виконуючий обов’язки.

У “Практичному словнику синонімів української мови” читаємо: виконавець (це домінанта синонімічного ряду, нейтральне слово), виконувач, як ім. виконуючий. Там же: “Командир, (великих формацій) командувач, совєтизм командуючий, (підсилений ефект) головнокомандувач. У першому випадку як іменник подається слово виконуючий, у другому контексті аналогічне - як совєтизм. С.Караванський в “Секретах української мови” радить вживати замість калькованої форми виконуючий обов’язки українську форму виконавець обов’язків.

“Російсько-український словник” (за редакцією Л.Булаховського, М.Рильського, 1953 року видання) містить такий переклад слова заведующий - завідувач (чого), завідуючий (чим). Першим є слово, яке повернулося до активного вжитку. Вбачається логіка в заміні назв згаданих посад: ці слова мають однакову модель творення - основа дієслова + ач.

Але залишилися назви посад керуючий справами, ведучий (причому останнє має родове розмежування - і ведуча) телепрограми. С.Караванський в “Секретах української мови” радить використовувати переклад російського слова управляющий як управитель (Р.в.). “Російсько-український словник ділової мови” (Ред.-упоряд. О.Мокровольський, О.Шокало. - К., 1992 - третє виправлене й доповнене видання “Фразеології ділової мови” подає переклад слова “управляющий - управитель, керівник. Управляющий делами - керівник справами. Управляющий по маркетингу - керівник у справах маркетингу”.

У “Секретах української мови” автор вважає слово ведучий калькованою формою і пропонує вживати українську форму провідник. Однак такі відповідники, які пропонує С.Караванський, ще не стали загальновживаними і не завжди відповідають мовній ситуації.

Щодо слова головуючий маємо зауважити, що нейтральним є синонім голова. Згаданий словник синонімів містить синонімічний ряд: голова, (зборів) предсідник, сов. головуючий, (держави) лідер, сов. глава, (установи) керівник, шеф. Тому закономірним є вживання у діловому мовленні нейтральних слів-домінант, якщо існує синонімічний ряд, тому що ділове мовлення позбавлене емоційності, образності.

Родове розмежування, а звідси й статеве, простежується у назвах професій, сфер діяльності тощо: аспірант - аспірантка; виконувач - виконувачка; глядач - глядачка; журналіст - журналістка; завідувач - завідувачка; лікар - лікарка; перекладач - перекладачка; представник - представниця; слухач - слухачка; учитель - учителька та ін. Ці паралельні форми широко використовуються в публіцистичному, художньому і розмовному мовленні. В офіційно-діловому стилі посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду (виняток становлять окремі назви суто жіночих професій чи сфер діяльності, зокрема домогосподарка, покоївка, секретар-друкарка та деякі інші).

Слова колега, листоноша, сирота, староста - це іменники спільного роду, які, залежно від контексту, можуть набувати значення або чоловічого, або жіночого роду: компетентний колега - компетентна колега (у розмовному мовленні - колежанка).

Особливості вживання кличного відмінка в офіційно-діловому мовленні

Іменники чоловічого роду II відміни в кличній формі закінчуються на -у (-ю), -е.

Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення -у. Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.

Іменники м'якої групи мають закінчення -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію.

Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, директоре, школяре.

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та зрідка іменники жіночого роду III відміни в кличній формі закінчуються на -о, -е (-є), -ю.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.

Іменники І відміни м'якої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -є (-є). Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.

Іменники І відміни м'якої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю, доню, тьотю, тітусю, бабусю, бабуню, дідусю, дідуню, Меласю, Галю, Олю, Лесю, Грицю, Михасю, Вітасю і т. д.